Виправдувальний вирок за ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України

Майже три роки ця справа ніби туман вилася кругом мене (хто зі мною спілкується особисто, не дасть збрехати). Пам’ятаю як у 2015 році, коли я подав апеляцію на ухвалу про обрання запобіжного заходу, з мене сміялися судді апеляційного суду, мовляв я наївний такий… Але ми ще тоді вирішили йти до кінця: я повірив підзахисному, а він повірив у мене. Далі незліченна кількість судових засідань й десятки адвокатських запитів… Чого варте лишень зверхнє ставлення прокурора з обіцянкою «посадити клієнта надовго»?! Були моменти, коли опускалися руки й приходилось приймати категоричні рішення, іноді десь всупереч здоровому глузду… Але, як виявилось тепер, вони виправдали себе. Звісно, не обійшлося й без везіння, і цим везінням я вважаю — суддю, Зубця Юрія Григоровича, який неупереджено розглядаючи справу, спочатку взяв на себе відповідальність й змінив запобіжний захід обвинуваченому, а згодом прийняв законне й справедливе рішення.
image 2image(1) (20)image(2) (13)image(3) (13)image(4) (6)image(5) (3)image(6) (4)image (58)image(1) 2image(2) 2image(4) 2image(3) 2image(5) 2

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии