Вибори

vybory-(page-picture-large)

Якщо одного дня ти відчув себе на вернісажі усміхнених і добродушних облич, присів на новеньку лавочку в парку і зустрів життєрадісних бабусь з букетом газет в руках, знай – скоро вибори. Це магічне слово ворушать навіть тих, хто забув ходити, змушує садити дерева тих, хто про лопату тільки чув, а всі кандидати миттю стають привітними, чуйними, щирими, а саме головне: вони слухають, дають себе пощупати, обійняти, і страх як переймаються за кожного особисто.

Глянеш зранку у вікно, а звідти на тебе дивиться голова розміром в три поверхи, чекаючи щоб взяти тебе за руку і повести в прекрасне, сонячне майбутнє. Ти впираєшся, а він настирно, ніби совість, запевняє тебе, що з ним майбутнє, добробут, справедливість. Дає свої настанови і переконує, що ці всі роки ти бідолаха йшов не туди, але ж лишенько, він тебе таки знайшов і готовий вивести особисто з цього мороку…

І ти вже йому щиро віриш, ба більше — готовий вже у суперечці з сусідом відстоювати його думку, але ж нещастя, на іншій вулиці тебе зустрічає вишиванка на рекламному щиті, в якій по самі вуха купається ще один «янгол», який відверто, але тільки тобі по секрету шепче, що він особисто терпіти більше не згоден, хоче йти до влади і міняти її вщент; знає як це зробити, бо нещодавно вийшов в астрал і там йому сказали ніби він єдиний здатен повернути країну разом з тобою в інший бік, де вже не буде ні смутку, ні печалі, ні сліз.

Ти вже не знаєш, може цей дійсно щось знає?! Ти втомився, меланхолія, прийшов додому надутий, гаркнув на жінку, замахнувся на тещу, увімкнув телевізор, думаєш. А ж там, тебе вже зачекалася красива краля, яка запевняє, що тільки справами можна зрушити щось з місця і ти починаєш вірити в таке обґрунтування, бо ж напевно знає що говорить. Вона скромна, не веде, не підказує, вона просить разом брати країну в свої руки, разом міняти на краще, дбати про її, країни, майбутнє, але з умовою, що перед тим як починати тягнути себе і всю країну вверх, життєво необхідно проголосувати за неї, бо інакше може статися так, що вся праця буде марною.

Ти задумався, але ж тут інший добродій каже, що все кругом популізм і брехня, а щоб зрозуміти істину треба оглянутися навколо і побачити, що все чудово. Щоправда в цьому його особиста заслуга, зокрема: хліб не подорожчав, бензин теж, а в транспорті пільги декому залишили…, й докоряє іншим, мовляв, тільки реальними справами можна змінити країну. Але й каже, що так буде не завжди, і для цього тільки він знає, як відтермінувати закінчення цього «раю».

Та все б було нічого, але сердитий дядько на іншому телеканалі відкрив страшенну таємницю, нібито у нас в країні доріг фактично немає, вода брудна, а їжа дорога. Каже, що у нього увірвався терпець, але на щастя його досвід владних повноважень підказує, що треба міняти владу, бо інакше біда.

А цей дядько взагалі дуже довго впручався, але ж громада каже: «йди, бо тільки ти достойний». І він пішов, не дивлячись на стареньку матір з іконою на порозі і сльозами на очах. Він цю ікону носить під пахвою і каже, що: або він приведе країну куди треба, або ж мати його не пробачить, ікона тим більше…

Ти вже не знаєш, що його робити. Вирішив не йти на вибори взагалі. Але ж всі твої друзі в один голос заявили, що ти маєш піти, бо це твій обов’язок і відповідальність за майбутнє країни, і ти особисто будеш винен, якщо що…

І ось настав цей «великий» день. Ти всю ніч не спав, думав. Вранці одів вишиванку, новий костюм і пішов. По вулиці тебе зустрічають привітні обличчя, лунає звідусіль веселий сміх. Ти зловив себе на думці, що потрібен. Нарешті ти потрібен своїй країні. Ти відчуваєш себе часточкою її, невід’ємним гвинтиком, відповідальним за її долю. Дійшовши до дільниці, вистоюєш пів дня в черзі, і гордий, що за хлібом в магазині ти б зроду так довго не чекав, але ж це не хліб, ЦЕ ВИБОРИ. І ти дочекався, ще пів секунди і кульмінація. Ти нарешті це робиш. Робиш з відкритою душею, але потайки від усіх, від напруженості трясуться коліна, кров б’є в пульсуючих судинах, і ти, ніби випускаючи пар, трясучими руками опускаєш бюлетень в урну. Ти вільний. Твоє тіло стає легшим, здатне летіти на крилах щастя. Гордість переповнює від того, що ти достойний громадянин своєї країни, ти її реанімував, вона вже сита, сита твоїм вибором і от-от набере обороти, щоб полетіти в квітучу даль.

Але вдома усвідомлюєш, що тебе не надто хвалять, з екрану телевізора виводять результати, вітають одні одних, розливають шампанське…Та тебе чомусь ніхто не вітає. Прокинувся вранці, а «поводир» зі стіни сусіднього будинку десь подівся. Але ж ти пішов, і таки проголосував за нього. Ти відчуваєш себе ошуканим, використаним і викинутим. Зранку йдучи на роботу, опустивши погляд відчуваєш себе дівчинкою, якій пообіцяли одружитися і не дотримали обіцянки. Ти подивився по сторонам і закричав: де ви всі, де світлі обличчя на стовпах, палатках, рекламних щитах? Немає їх. На щитах з’явилися «найвигідніші» пропозиції від банку і мегамаркету, в палатках продається ковбаса й шкарпетки, а на стовпах деінде з під «куплю волосся» визирають обдерті обличчя кандидатів, та й ті відводять погляд десь в сторону, ніби не впізнають. Розуміють тебе тільки бабусі, знову самотні й нікому непотрібні, які дочитують вчорашні безкоштовні газети на новеньких, але дещо пошарпаних лавочках. І ти вирішив, що якщо доживеш до наступних виборів, ти нізащо не даси себе ошукати. А втім…

3 комментариев к записи “Вибори”

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии