В роздумах…

osyin

Замислений у собі я блукав,
Роздумуючи про життя людини,
Сердитий вітер жваво розкидав
Пожовкле листя старої калини.

В той час душа у мене вся палала,
Яку думками вперто я гасив.
А хмара чорна каплями ридала –
На що у неї також був мотив…

І враз прийшло до мене мов прозріння,
Здається я для себе істину відкрив…
Згадав я враз усе своє коріння,
І часті материнські повеління
Мене штовхнули… І я висновок зробив:
Усе на світі тлінне і минуче,
Та особливо люди, що живуть лиш мить.
А все божественне, і сонечко пекуче,
Навіки вічне і ніколи не згорить.

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии