Університетські роки

Ще з молодших класів школи почав виготовляти сувеніри з дерева під пильним керівництвом старшого брата. Це забезпечувало мені модний одяг і кошти на кишенькові витрати. Та оскільки особливих успіхів у цьому ремеслі не мав, спонукало до вибору нової професії. Зваживши свої плюси і мінуси вирішив стати юристом, оскільки потягу до точних наук у мене ніколи не було, а почуття справедливості, вміння говорити і впертість інколи за собою помічав. І до того ж, серед безлічі дитячих мрій, мріяв також бути юристом.

Понаходивши різних книг з права, з запалом почав їх читати, а одну навіть повністю переписав.

Сумніваючись і боячись все таки пішов на вступні іспити, які не без позору успішно склав і став студентом юридичного факультету, одного з найпрестижніших університетів на Західній Україні – Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

На першому курсі дуже важко далося навчання, адже більшість моїх одногрупників були вже випускниками міських гімназій, дехто навіть юридичних коледжів, а мій шкільний футбол і танцювальний гурток все частіше про себе нагадували. Й досі не розумію як, та з постійними наріканнями і прокльонами шкільної програми я все таки до закінчення університету наздогнав своїх одногрупників, які вже в той час вирішили, що юриспруденція їм здалась без бою. Я на відміну від них «воював» з наукою весь період навчання, і навіть не помітив, як настав час прощатися з університетом і студентським життям. Отримавши диплом, мало не з сльозами їхав додому, тішивши себе думками, що я вже юрист і до мене почнуть шикуватися черги роботодавців. Черги не шикувались, а точніше сказати — жодної пропозиції не поступило, тому й вирішив знову зайнятись тим від чого й тікав – виготовленням сувенірів, не покидаючи при тому надії: знову стати студентом і само собою – працювати юристом.

«Цей жах ніколи не закінчиться» — сказав з сарказмом але не без гордості батько, коли я повідомив, що зарахований знову до того ж університету здобувати ще одну вищу освіту. «Перша освіта для батьків, друга для себе» — пояснював я, коли мене питали, чому я закінчивши юрфак вирішив навчатись на філософсько-теологічному факультеті.

Навчання на філософському факультеті, треба сказати, далося значно легше ніж на юридичному. Деякі викладачі пророкували мені викладацьку діяльність і навіть сан священника. На останніх курсах вже філософсько-теологічного факультету постав вибір: або займатися юриспруденцією, або філософією. Тоді вибір впав на юриспруденцію, хоча перспективу викладача філософських дисциплін я ніколи не відкидав і вивчення філософії не переривав.

«Нажаль час не зупиняється навіть тоді, коли розіб’єш годинник» — сказав хтось з Великих. От і я отримуючи другий диплом усвідомив, що знову прийшов час розставатися з університетом і студентським життям. Хоч це мене й засмутило, та наміру здаватися в полон часу у мене не було і нема зараз, адже в найближчих планах кандидатська робота по філософії, і як наслідок – продовження університетського життя. Яким воно буде, побачимо в наступних періодах мого життя.

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии