Сімейні права без представника

Кожний день щось нове. За весь час моєї діяльності на ниві юриспруденції довелося приймати участь в більше сорока справ про розлучення, більше двадцяти про стягнення аліментів, десь приблизно десяти про поділ майна подружжя, а також в декількох справах про встановлення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, усиновлення, дозвіл на виїзд дитини за кордон без згоди батька/матері тощо. Майже у всіх цих справах я діяв як представник своїх довірителів, в переважній більшості без їх участі. Сьогодні, при розгляді справи про розлучення, суддя Голосіївського суду вирішив не допустити мене як представника до участі у справі, посилаючись на норму ст. 14 Сімейного кодексу України, де вказано, що сімейні права є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть буті передані іншій особі.

Почувши це, мені чомусь здалося, що суддя мене позиціонував так, ніби мій довіритель передав своє право розлучитися мені. Я хотів сказати, що я ще не женився, але подумав звідки судді про це знати і тільки сказав, що інші судді допускали, зацитувавши статті, що регулюють поняття представника і його прав у цивільному процесі, навіть згадавши Конституцію з її нормою прямої дії, де йдеться про право на правову допомогу. Це очевидно розізлило суддю і той сказав, що ми (я так розумію — я, разом з іншими суддями) не правильно розуміємо закон і не уважно його читаємо…

Вийшовши з зали суду, я ще раз уважно перечитав ту статтю, так і не знайшов жодного її відношення до процесуального статусу представника. Стало гордо, що мене долучи до цілої армії інших суддів, які неправильно розуміють і неуважно читають закон. Щоправда рішення тих суддів неодноразово проходили апеляційну і касаціїну інстанції, що тягне за собою, в розумінні цього судді, не правильне трактування і неуважне читання закону і суддями вищих інстанцій.

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии