Сидіть, терпіть, чекайте насолоди

Цей вірш був написаний в дні останньої революції. Згадую, я тоді замешкався з його опублікуванням, а потім здалося він вже не актуальний, і плекав надію, що ніколи й не буде актуальним. Сьогодні переглядаючи свої записи знову наткнувся на нього. На жаль здається він знову доречний. Це вірш — не заклик до нової революції і повалення існуючого ладу. Цей вірш — заклик не мовчати. Адресується тим, хто себе в ньому побачить.

Сидіть, терпіть, чекайте насолоди,
Як кістку жде собака під столом,
А потім тіштеся куском обгризлої свободи,
Яку вам кинуть, подражнивши над чолом.

А ви візьмете і почнете їх вітати,
За кусень хліба кинутий з стола.
І байдуже, що хліб той з поля вам збирати,
У поті свого, а не їхнього чола.

Ось так живете в попелі, в облозі,
І тремтите від крику владарів.
І діти ваші виростуть в «берлозі»,
Без волі і правами для рабів.

А ви надієтеся в світі все мінливе
От-от заграє радість на щоках.
Та будьте певні – вам це не важливо,
Бо ви вмрете з лопатою в руках.

Але подумайте про нові покоління,
Які не заслуговують таке життя.
Вони ж народяться щоб жити вільно,
А ви ярмо їм вручите без вороття.
images

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии