Розпач

Не зрозуміло чи то дощ чи сльози,
Текли мов ріки по неголеній щоці,
В розгубленого чоловіка при дорозі,
На милицях і з торбою в руці.

Куди ж тебе, небого, серед ночі
На зламаних ногах думки женуть?
Чи тебе з хати вигнали негожі,
Колишня жінка й рідні діти б’ють?!

Тепер самотній ти стоїш й не знаєш.
Хотів би йти, але нема куди?
Ридати й бігти з розпачу бажаєш,
Та милиці відмовились нести?

Отак й стоїш зливаючись із тінню:
Образи душать, дощ на голову паде.
Та дощ пройде й образи, кажуть, тлінні, —
Відсутність сенсу ріже і пече…
images

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии