Розлука

Порожня хата, порожньо в душі.
Поблеклі стіни самотою вкриті.
Серця самотні й душі вщент розбиті,
Десь уночі тремтять на самоті.

Шукають зустрічі у сні і наяву,
Безмежно вірять в милостиву долю.
Кусаючи самих себе до болю
Все сподіваються прогнати самоту.

І сердяться й ридають наодинці,
Нещасну долю проклинають враз,
Та молять, вірять, що бодай ще раз
Побачать посмішку на рідному обличчі.

Свої поступки проклинають без вагання
І ладні руки собі вирвати з суглобів…
Їм не потрібні вже за гордість ті медалі,
Які блищать від їхнього страждання.

rozluka

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии