Провалля

Приснився сон, що падаю в провалля
Й руками-крилами спиняю я себе,
І мрію про одне, щоб у своїм безсиллі
Побачить тих, хто зіштовхнув мене.

Я ніби вмер, але не від удару
(бо ще не «долетів» до дна обриву я),
Коли помітив крізь туман нездару,
Який вгорі ридав немов дитя.

На цьому сон закінчився, вже ранок
І день чудовий радість всім несе…
Та лиш мені не милий цей світанок,
Бо там вверху побачив я себе.

provallya

3 комментариев к записи “Провалля”

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии