Про нас

Чи варті ми того щоб жити краще? Мабуть не варті! Дочекавшись доки спорожніє зал від незгідних, для тих хто згідний скажу, що наші негаразди – це не що інше, як історична і ментальна закономірність. Іншого й бути не може. Ми не здатні жити так, як живуть люди в цивілізованих країнах. Ми хочемо порсатись у лайні, де справжнім успіхом є вилізти з цієї свинячої огорожі і з радістю спостерігати, як інші ще порсаються там, відчуваючи себе «господарем життя». Та саме страшне, що навіть якщо комусь щастить вилізти звідти, він навіть не здогадається вийти на вулицю. Він буде насолоджуватися, що вже вільний і живе по іншому, не усвідомлюючи що досі знаходиться в хліві. Замість того щоб вилізти звідти, розвалити його і випустити всіх побратимів на волю – до кращого життя, він буде насмішливо спостерігати, як задихаються інші, допоки знову туди ж не впаде.

Я розумію, що сказане мною може когось образити чи зачепити його національну гідність, але будьмо чесні, щось в цьому таки є. От наприклад людина заробила грошей, досягла успіхів в кар’єрі, прославилась тощо. Допоможи ж своїм товаришам встати з колін і будь певним, якщо впадеш, товариші тебе піднімуть… і користуйся собі на здоров’я у них повагою все життя, може навіть колись тобі і пам’ятник поставлять. Так ні, він миттю сідає на золотий унітаз і лиже золотий батон…І тут враз, він колихнувся, закрутився і, ой лишенько, знову у лайні. Зі сльозами звертається до людей, пропонує допомогу, чекає підтримку, але кому ж ти вже потрібен, будучи в такому ж, а то й глибшому лайні.

Ось так буде з кожним, хто забуває про свій народ. Радісно, що доля цього не забуває, а історія взагалі не прощає.

Та в цій здавалося б напівкумедній історії є дійсно драматичний момент, який болить по справжньому. Насправді ж більшість людей і не мають наміру мінятися, навіть якщо хтось в цьому допомагає. Їм цього просто не треба. Для них звичне і миле своє маленьке болітце, де вони сплять, під себе ходять і там же їдять…

Це я власне про те, що пропри ненависть до «владних мужів» маю великі сумніви, що колишній власник золотого унітаза, тайком приїхав в Україну, щоб вчора нагадити в ліфті мого будинку.

1 комментарий к записи “Про нас”

  • виталий:

    понимаю, что так будет ещё долго, а народ тупеет и школы готовят рабов для рабовладельцев.

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии