Перон назавжди

У ніч мене забрав з перону поїзд,
Де ти застигла в гуркоті коліс,
З вікна вривався сум і холод,
Із-за полів виднівся тільки ліс.

Я пам’ятаю як не міг заснути,
Ще пам’ятаю як ридав у сні.
А зранку нове місто і байдужі люди –
Такі холодні і мені чужі.

Ти так й осталась посеред перону,
У тому місті де тебе зустрів;
Нас розділило скло немитного вагону
Й коліс об колії холодний спів.

Ти не знайдеш мене у тім вагоні;
Нас не розділить вже глухе вікно.
Життя неначе стрілки колій від перону, —
У різні напрямки назавжди розвело.
00267347

1 комментарий к записи “Перон назавжди”

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии