Падіння

Усмішка, ніжність й доброта
Одним вінком у ньому розквітали.
Немов бальзам були його слова:
П’янкі, і радість людям дарували.

Раділи мати з батьком тим,
Що син у них немов богів обранець…
Та від любові вибився із сил,
І вже не ангел, а лишень коханець.

Засумував хлопчина, зажурився,
Згадав кохану, що вже не його,
В минуле глянув — усміхнувся,
Майбутнього ж у нього не було.

У розпачі схилився до землі,
Й, немов дитя, до неї пригорнувся.
Від сліз зостались краплі на траві,
І голос матері у далині почувся.

Він ще пручався, хоч і сил нема;
Молись — в сльозах матуся закричала…
Та потім тиша і боліла голова,
А згодом і вона боліти перестала…

7462464634_030ba7b307_b

2 комментариев к записи “Падіння”

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии