Мовчання в час слів

Мов заблукавши у полоні ночі,
Задумавшись над правдою стою,
Ридаючи закрив руками очі
Готуючись до нового бою.

Бо завтра день мої примножить таємниці,
Десь щиру мудрість, десь безжальний гнів…;
Й заколе серце мов від шпиці,
Якщо промовчу там де треба слів.

Але є час, що і промовчати треба,
Є час, коли мовчання – це біда…
Найгірше, якщо теревені це потреба,
А як «по ділу» — то і слів нема.
2575194852_fc58c96c21_z

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии