Маленька перемога великої системи

Сьогодні ще одна з моїх справ дійшла до позитивного закінчення.

У травні 2015 року звернувся до мене за допомогою клієнт, який розповів, що він являється поручителем по кредитному договорі. Але так як боржник (його знайомий) порушив умови кредитного договору, банк звернувся до суду і стягнув солідарно з боржника і поручителів (їх декілька, в тому числі мій клієнт) заборгованість по кредиту з усіма нарахуваннями відповідно до умов договору. На підставі рішення суду банк отримав виконавчий лист, а виконавча служба відкрила виконавче провадження, наклавши арешт на майно боржника і поручителів. Згодом, у зв’язку із частковим погашенням боргу, банк подав заяву про повернення виконавчого документа, після чого виконавче провадження було закінчено. Проте, постановою про повернення виконавчого документу стягувачу (банку), виконавча служба винесла окрему постанову про стягнення з мого клієнта виконавчого збору, якою накладається арешт на все його майно, що через деякий час потягло за собою затримання і вилучення автомобіля мого клієнта.

Діючи від імені клієнта, я звернувся до начальника виконавчої служби з вимогою скасувати вказану постанову і накладений арешт на майно. Свої вимоги я мотивував тим, що банк повернув виконавчий документ, виконавче провадження закінчено, а відтак виконавча служба не має законних підстав стягувати виконавчий збір. На свою вимогу я отримав від начальника виконавчої служби відмову, оскільки на його думку постанова законна. Не погоджуючись з цим я звернувся до суду.

Ухвалою суду мою скаргу на дії державного виконавця задоволено, постанову визнано незаконною і зобов’язано начальника виконавчої служби її скасувати. Дана ухвала виконавчою службою оскаржувалась в Апеляційному суді, але Апеляційний суд підтримав висновок суду першої інстанції і ухвала набрала законної сили, а тому, — підлягає обов’язковому виконанню. Але не все так просто, як мені тоді здавалось.

Вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанції я передав начальнику виконавчої служби разом з вимогою їх виконати, тобто: скасувати незаконну постанову державного виконавця, зняти арешт з майна мого клієнта і повернути арештоване майно.

Чекаючи письмову реакцію на мою вимогу, через декілька днів, мій клієнт отримує лист з виконавчої служби, який мене приголомшив. Замість того щоб виконати ухвалу суду, виконавча служба надсилає ідентичну вже оскарженій постанові, постанову про стягнення виконавчого збору, на ту ж саму суму, з тих же підстав, тільки з іншою датою її винесення. І тут я вперше у цій справі відчув, чк воно боротися з системою.

Після отримання вказаної вище постанови, я направляю до прокуратури заяву про вчинення кримінального правопорушення службовою особою виконавчої служби, що полягає в умисному невиконанні рішення суду, прикріпивши до заяви всі ухвалені судами рішення, постанови виконавчої служби і мої вимоги. Паралельно я звертаюся зі скаргами на дії начальника виконавчої служби до всіх інстанцій виконавчої служби, а також особисто до суддів, які ухвалювали рішення. І знову система.

Через деякий час я отримую відповідь з прокуратури, в якій мені відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР, так як прокуратура не вбачає в діях начальника виконавчої служби протиправних дій. Судді у своїх відповідях вказали, що їхня робота закінчується ухваленим рішенням (чи виконується воно це їх не цікавить), вищі органи виконавчої служби «пообіцяли перевірити».

Отримавши відмову прокурора у внесенні відомостей до ЄРДР, я звернувся зі скаргою до суду, в якій просив визнати протиправними дії прокурора і просив зобов’язати останнього внести такі відомості до ЄРДР. Суд на моїй стороні. Справа зрушилась. Але не закінчилась.

На наступний день після прийняття рішення судом внесення відомостей до ЄРДР, начальник виконавчої служби скасовує «нову» (ідентичну вже оскарженій) постанову про стягнення виконавчого збору. Підставою для скасування вказує те, що у виконавчій службі вже існує таке ж саме провадження (можна подумати він цього не знав раніше). Згодом, реагуючи на кримінальне провадження, що розслідується, начальник виконавчої служби таки виконує рішення суду і скасовує постанову, яку визнано судом незаконною. Але це ще не все.

Виконавши рішення суду, начальник виконавчої служби, всупереч вимогам закону «Про виконавче провадження» відмовляється знімати накладений арешт з майна мого клієнта, пояснюючи це тим, що нібито арешт був накладений на підставі виконавчого провадження по виконавчому листу поданому банком (пам’ятаєте, той лист, який банк на початку розповіді повернув своєю заявою). Я нагадав, що провадження закінчено більше року назад. Він миттю міняє свою позицію та вказує, що зняти арешт по закритому провадженню можна тільки через суд… Але вчасно загаданий мною факт наявності кримінального провадження, врятував ситуацію і «система» впала.

Після півгодинної наради самого з собою, начальник виконавчої служби таки віддав нам постанову про закінчення виконавчого провадження із припиненням чинності арешту майна мого клієнта, із скасуванням всіх заходів примусового виконання рішення.

Нехай це і не надто велика перемога, але це перемога. Перемога системи, «війна» з якою в рамках цієї справи тривала близько року.

1 комментарий к записи “Маленька перемога великої системи”

  • Станіслав:

    Ця цікава інформація свідчить про те, що в Україні не існує презумпції невинуватості громадян. Система працює сама на себе (але за рахунок податків з громадян). Один із стовпів християнства Августин Аврелій колись писав — «держава це шайка грабіжників» — про Римську імперію, мабуть иав рацію.

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии