Батьки і діти

Запалена свіча в кімнаті
І батько сумно бороду підпер,
До нього горнеться старенька мати, -
Вони у двох залишились тепер.

Своє життя за них вони віддали –
Завжди маленьких двох синів своїх.
Десь недоїли, десь і не доспали…
Й в сльозах молися за долю їх.

Вдивляючись як мелькотить свіча,
Старенький батько пригорнув до себе,
Роками стомлену й важким життям,
Сивеньку мати, глянувши у небо.

За що нам Боже? – він тоді подумав, -
Так доживати в старості самим?
Синочки любі, я уже не здужав,
Чекати вас щасливих і живих!

Даруй їм Боже гарну долю –
Сказала мати, витерши сльозу, –
За щастя їх щодень тебе я молю,
Дозволь побачити ще їх доки живу.

Свіча погасла на столі тієї ночі,
Один лиш віск на скатерті лишивсь,
Від сліз зосталися червоні очі,
І матері в ту ніч один з синів приснивсь.

batky

Оставить комментарий

Поиск
Реклама
Свежие комментарии