Архивы за Июль 2016
Свідоцтво про підвищення кваліфікації
А наскільки підвищив, покаже практика.
Перон назавжди
У ніч мене забрав з перону поїзд,
Де ти застигла в гуркоті коліс,
З вікна вривався сум і холод,
Із-за полів виднівся тільки ліс.
Я пам’ятаю як не міг заснути,
Ще пам’ятаю як ридав у сні.
А зранку нове місто і байдужі люди –
Такі холодні і мені чужі.
Ти так й осталась посеред перону,
У тому місті де тебе зустрів;
Нас розділило скло немитного вагону
Й коліс об колії холодний спів.
Ти не знайдеш мене у тім вагоні;
Нас не розділить вже глухе вікно.
Життя неначе стрілки колій від перону, —
У різні напрямки назавжди розвело.
Корабель життя
Ви ж бо погляньте — старість вередлива,
Все прагне потопити корабель,
Який пливе не дивлячись на зливу
І хвилями життя блукає день у день.
Вже і підбитий бік, й розламана корма,
І капітан осліп в обидва ока…
Та піт ще й досі капає з чола,
А значить корабель манить дорога.
Й нема різниці як він допливе.
Нема різниці де й коли причалить.
Важливо, що на хвилях він живе,
І на життя своє не дивиться із жалем.
Та перед тим як добереться до причалу,
Де зашвартується назавжди до землі —
Він пропливе своє життя на славу,
Й не поржавіє десь на мілині.
