Архивы за Июль 2015

Інвалідний візок, як невід’ємний атрибут на шляху до милості Феміди

Сьогодні в стрічці новин промайнула інформація, що в Харкові знову судять Кернеса. Кинулось в очі, що Кернес сидить у інвалідному візку. Спочатку десь навіть шкода його стало, а потім згадалось щось до болі знайоме: я вже бачив наших VIP-обвинувачених на інвалідних візках, і не раз.

Скажімо Рудьковський після феноменального польоту з кралями на борту, тільки приземлившись, одразу в суд в’їхав на інвалідному візку, з виразом обличчя, ніби між візком і Рудьковським знаходився кактус або їжак. В такому ж візку, але вже із суду вивозили ректора-Мельника, щоправда на ньому не було обличчя взагалі. Юлю теж на візку до суду возили, а потім одразу ж з колонії привезли і на Майдан, щоправда на каблуках.

А я в той час задаюсь: невже адвокати віпів нічого мудрішого не здатні придумати, і чи не набридло Феміді одні і ті ж методи? А може шлях до милості Феміди тільки на інвалідному візку?

Пишучи це я розумію, що людина дійсно могла бути хворою і це не зовсім правильно і гуманно. Та як ми мали можливість спостерігати після судових засідань, всупереч законам фізики та анатомії, процес виздоровлення бив у них рекорди. Це прості люди, потрапивши в інвалідну коляску, роками з неї не встають, а більшість в ній і помирають. Наші згадувані герої на щастя не стали інвалідами, з коляски встали одразу після позитивного для них рішення. Скажімо Рудьковський, вже веселий, здоровий, дає інтерв’ю, жартує, заграє з журналістками, Мельник влаштовує бал з феєрверками і танцями до ранку, Юля вже вільно ходить в каблуках, при тому не те що без милиць, навіть без палочки… На щастя, чомусь здається, що Кернес теж, не дивлячись на його поранення, одразу після завершення процесу, у випадку позитивного для нього вироку (якщо справа до нього звісно дійде), миттю стане здоровим… Думаю за такі пророцтва і сам Кернес на мене не образиться.

Але ж чому ці мужі, не останнього (як би не скептично це звучало) гатунку, не знаходять мужності гордо стояти й перед судом? Чи може підсвідомо діє древнє правило: «як жив, так і перед судом став»?

Скасування «шедевру» слідчого СВ Оболонського РУ

В минулому пості від 14 липня 2014 року мною було опубліковано постанову слідчого СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві, якою слідчий відмовив у задоволенні клопотання про допит нових свідків та одночасний допит вже допитаних свідків. Тоді моєму обуренню і здивуванню не було меж, адже мотивація постанови була більш ніж парадоксальною.

Сьогодні ж все стало на свої місця. Слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва повністю задовольнила нашу скаргу, визнала рішення слідчого незаконним і скасувала вказану постанову.

Саме головне, що постановляючи Ухвалу суддя повністю підтримала нашу позицію в поданій скарзі, чим підтвердила, що трактування слідчим кримінального процесуального закону далеко не ідеальне.

Як скасовувався «шедевр» можна почитати нижче.
img798
img799

Тепер вже «шедевр» від слідчого Оболонського РУ

Відповідно до ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Відтак згідно ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Але слідчий Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві очевидно має свою інтерпритацію зазначеним нормам. Дарма, що мій клієнт ще в серпні 2014 року та березні 2015 року подав завяи про кримінальне правопорушення і просив визнати його потрепілим. Дарма, що з серпня 2014 року потерпілим неодноразово подавались клопотання до слідчого і направлялись скарги до суду (в тому числі апеляційного) в статусі потерпілого. Та найбільш цікаво, що декілька місяців тому цей самий слідчий на підставі ст. 220 КПК України задовольняв клопотанння мого клієнта, як потерпілого. А от в червні 2015 року слідчий вирішив, що в мого клієнта не має статусу потерпілого, а слідуючи логіці його постанови, ніколи й не було.

Цікаво, слідчий осягнув дзен і почав читати закони «по-іншому», а чи просто в нього погана пам’ять?! Чи може так треба було?! Судіть самі почитавши цю постанову.
333

Другий Міжнародний адвокатський форум

Мав честь бути присутнім на Другому Міжнародному адвокатському форумі «Шляхи реалізації Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки».
DSC03569

DSC03574

DSC03582

Поиск
Реклама
Свежие комментарии