Архивы за Январь 2015

Чергове засідання у Зміївському районному суді Харківської області за вклад «гарантований державою»

Правильно буде сказати: вчора вже вкотре не відбулось засідання Зміівського районного суду Харківської області по справі за позовом одного державного банку до мого клієнта, де банк намагається визнати укладений ще в 2008 році депозитний договір не дійсним, тим самим позбавити мого клієнта права повернути свій вклад.

Мене дивує (сказати більше — нервує), коли бачу рекламу цього банку з лозунгом: «Спіть спокійно. Повернення вашого вкладу гарантоване державою». Може хтось і спить спокійно, а от моєму клієнту не спиться, адже він більше шести років намагається повернути вкладені кошти, в той час як банк не визнає договір і каже, що він взагалі не укладався…, і це при тому, що проведено ряд експертиз, які підтвердили справжність підписів і відбитку печатки банку на договорі та квитанції. Ось таким не хитрим способом, банк, прикриваючись гарантією держави, підло вирішив присвоїти кошти мого клієнта. В мене тоді виникає закономірне питання: лозунги не правдиві, чи держава саме так гарантує повернення вкладів? Та дійсно, навіщо повертати колись гарантовані державною вклади, проценти по них, неустойку за невиконання зобов’язань тощо, якщо можна цинічно відмовитись від виконання зобов’язань по договору, вказавши, що договір не укладався і ми вас (клієнта) взагалі не знаємо…

Та все ж, розуміючи, що визнати договір не дійсним скоріш за все не вийде, банк зайняв позицію відтягувати прийняття рішення, йдучи на різні дії, які не тільки суперечать нормам ЦПК, але й нормам совісті й моралі, напевно розраховуючи, що рано чи пізно у горе-клієнта опустяться руки. Та руки у нас не опускаються і ця справа стала вже принциповою. От тільки проїжджаючи більше року повз білборд при в’їзді в м. Харків, де величезними літерами й досі «гарантують вклад державою…», серце розривається від цинічної брехні і неповаги до своїх громадян, з якими будуть рахуватися тільки в момент укладення договору і отримання від них коштів, а от потім… як кому повезе!

Моєму клієнтові не повезло, він змушений відстоювати свою правоту в суді. І це нам не легко дається, адже суд, як відомо, теж державний! Проте на нашій стороні правда і непереборне бажання боротися за справедливість, а тому, рано чи пізно — ми здобудемо перемогу!

Чи завжди все залежить від адвоката?

В моїй роботі інколи приходиться переживати за своіх клієнтів більше ніж за себе. А як тут не перейматись, якщо завтра розгляд кримінальної справи по розтраті майна, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років, а мій підзахисний не виходить на зв’язок.

Так як клієнт вину визнав та не заперечує щодо фактичних обставин справи і щиро кається, є сенс просити суд покарання, яке не пов’язане з позбавленням волі, або ж покарання з випробуванням. Та для досягнення цієї мети, мною було запропоновано клієнту здійнити ряд дій, які суд визнав би пом’якшуючими обставинами, які необхідні для застосування покарання з випробуванням чи виходу судом за межі санкції статті. Натомість, клієнт мало того, що скоріш за все, не вчинив жодної дії, навіть не піднімає телефон щоб сповістити мене — свого адвоката про це. Звісно, на це можуть бути поважні причини, але так стається не вперше і завтра перед засіданням я можу дізнатись, що клієнт нічого не підготував… А потім адвокат винен за результат і призначене покарання…

Ось так і працюєм, де часто мої старання ігноруються людьми, які б мали бути зацікавлені в результаті найбільше.

Падіння, або орган на літеру «п»

Оце думаю: наскільки ж треба любити свою професію, щоб в три години ночі, дописавши чергову скаргу на дії слідчого, намагатися ще щось робити? І це при тому, що завтра в десять годин наступне засідання! Але професію адвоката любити або не любити не можна, нею можна тільки жити! Та зараз не про це.

Наперед кажучи, без жодного намагання похвалитися, поділюсь враженнями від вчорашнього засідання, на якому поставлено крапку піврічіної «боротьби» з податковою інспекцією. В цьому спарингу податкова впала. Та цінністю, про яку хочеться розказати є те, що не дивлячись на методи податкової (про які навіть розказувати не хочеться), закон все таки виявився сильнішим, а правда стійкішою.  А ще більшою цінністю, як на мене, є те, що державні органи нарешті змушені усвідомлювати свої помилки і рахуватися з іншими, чого ми нажаль не помічали останні десятиліття, адже їхні навіть самі безглузді і до непристойності нікчемні рішення, сприймалися всіма як істина в останній інстанції. Час міняється, і я вважаю, що працівникам і керівництву податкових, пора вже відкрити Конституцію нашої держави і прочитати статтю 19-ту, відповідно до якої, «органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами». Маю надію прочитають. А от чи виконають? Побачимо…

Цей монолог в жодному разі не топтання на кістках переможеного, це моя реакція на поведінку моїх опонентів в процесі розгляду вказаної справи, де до і після чергових засідань представник податкової переконував, що суд не посміє визнати дії податкової незаконними. В результаті суд посмів, і це ті рідкісні моменти, коли за наш суд гордо і хочеться звертатись до нього з приставкою «Шановний».

На цьому сьогодні кінець! Треба відпочивати, бо завтра в судовому процесі моїм опонентом буде не менш прутка і ще більш високої про себе думки — прокуратура!

Адвокат і його амбіції

От що значить напружений день: як зробив зранку каву, то згадав про неї і випив тільки вечором. Та я не скаржусь, а навпаки — переповнює гордість, що день прожито не марно. Звісно, все заплановане не зроблено, але іноді здається, що все я й до смерті не встигну зробити… Щоправда почав задаватися питанням: це я такий повільний, чи амбіції настільки високі? Та все ж вважаю: краще доробити завтра, те що сьогодні не встиг, ніж взагалі жити без амбіцій.

Для адвоката амбіції багато чого значать. Хороший адвокат, побачивши хоч якийсь шанс вчепитися за нього, буде триматися до останнього, і не відмовиться від справи, чекаючи іншої, яка без жодних зусиль буде виграна. Звісно, програвати нікому не хочеться, але ж не всі знають смак насолоди від виграшу в безнадійній справі. Якщо займатися тільки розлученнями і стягненнями аліментів, то статистика виграних справ звісно буде рости, от тільки задоволення від такої роботи і почуття потрібності стихне. Один відомий американський адвокат минулого століття славився тим, що брався тільки за безнадійні справи, в яких його клієнтам загрожувала смертна кара. Якось його запитали: як він себе відчуває, коли його клієнта страчують? На що він відповів: «краще запитайте, що я відчуваю, коли врятую хоча б одній людині життя…». В цьому мабуть і суть справжньої адвокатури: зробити те, що не під силу іншим. А брати з людей гроші за те, що вони й самі можуть зробити — це не зовсім чесно. Таких людей достатньо буде просто проконсультувати.

На цьому і завершимо. А то я о другій годині ночі, розмірковуючи про хорошого адвоката, забув, що в мене завтра три судових процеси, і навряд чи буду я там корисний сонним.

Водохреща

Один мій друг, викладач на юридичному факультеті і колишній адвокат, сказав якось мені: «якщо ти хочеш бути адвокатом, забудь про вихідні й свята…». Так сталося й сьогодні. В той час, як більшість людей, в тому числі й мої друзі пірнали в ополонку, я змушений був цілий день працювати в офісі, їздити в суд, зустрічатися з клієнтами тощо. Не скажу, що надто засмутився цим, хоча й була думка все кинути й помчати на річку в обійми крижаної і цілющої води та гарячого й терпкого глінтвейну…, проте відчуття обов’язку і розуміння, що в моїх руках в певній мірі лежить доля людей, змушувало працювати далі. Навіть якщо сьогоднішні мої старання й не принесуть блискучого успіху на завтрашньому процесі, совість в мене чиста…

Проте думати, що я зовсім забув про сьогоднішнє Свято не можна, бо ще з самого ранку, йдучи на роботу, я завітав до Храму і посвятив воду.

Вісімнадцяте січня, рік 2015. Початок

Сьогоднішній день особлийвий тим, що ми відкриваємо на блозі нову рубрику: «Щоденник адвоката». В рубриці планується регулярно публікувати цікаві події з життя адвоката, поїздки та зустрічі, хід судових засідань, коментарі прийнятих судових рішень тощо.

Одночасно розраховую, що опубліковані пости будуть цікавими для багатьох постійних і нових відвідувачіві блогу, які в свою чергу будуть щирі на коментарі.

Дана рубрика розрахована на читачів, яким не байдужа професія адвоката, цікавить повсякденна робота юриста, а також й для тих, кому цікавий я, як людина.

Користуючись нагодою, хочеться привітати з пройдешніми Новорічними та Різдвяними святами, а зокрема із завтрашнім Водохрещем!

Поиск
Реклама
Свежие комментарии