Поема про Дуб

I

На полонині, у високім краю,
Де чути тільки вітру шум
(який дразнить смереки величаві),
До неба звівся кучерявий дуб.

Хоч і кремезний вже стояв роками
І не одну так зиму пережив,
Він подружився з звірями й птахами,
Яких всім серцем щиро полюбив.

Про себе все їм розповів,
Й про те, що бачив на своєму віку.
Та лиш одне сказати не зумів,
Що жив і народився чоловіком… Читать далее »

Кішка і змія

Дивлюсь, а кішка бореться з змією
Й у битві кішка фаворит.
Радів я і гордився кішкою тією,
Що наче жорнами змію трощить.

Та потім щось неначе повернулось
І кішка вже у пащі плазуна;
Кусалась бідолаха й кігтями впиралась
Та вирватись із пащі не змогла.

Без рукавиць я плазуна схопив руками,
І кішку намагаюся спасти.
Та змій цього немов чекав роками,
Мене ужалив й шию хоче обвести…

На цьому місці я прокинувся в задусі,
Тремтячою рукою витер піт з чола.
Уже не спав та відчував ще яд у серці
Від враження побаченого сна.

Так ніби кішка, то моє кохання,
З якого сам я виростив змію,
Яка убила в собі кішку незрівнянну,
Мене, а згодом і любов мою.
kobieta-waz

Свідоцтво про підвищення кваліфікації

А наскільки підвищив, покаже практика.
image 2(1)

Перон назавжди

У ніч мене забрав з перону поїзд,
Де ти застигла в гуркоті коліс,
З вікна вривався сум і холод,
Із-за полів виднівся тільки ліс.

Я пам’ятаю як не міг заснути,
Ще пам’ятаю як ридав у сні.
А зранку нове місто і байдужі люди –
Такі холодні і мені чужі.

Ти так й осталась посеред перону,
У тому місті де тебе зустрів;
Нас розділило скло немитного вагону
Й коліс об колії холодний спів.

Ти не знайдеш мене у тім вагоні;
Нас не розділить вже глухе вікно.
Життя неначе стрілки колій від перону, —
У різні напрямки назавжди розвело.
00267347

Корабель життя

Ви ж бо погляньте — старість вередлива,
Все прагне потопити корабель,
Який пливе не дивлячись на зливу
І хвилями життя блукає день у день.

Вже і підбитий бік, й розламана корма,
І капітан осліп в обидва ока…
Та піт ще й досі капає з чола,
А значить корабель манить дорога.

Й нема різниці як він допливе.
Нема різниці де й коли причалить.
Важливо, що на хвилях він живе,
І на життя своє не дивиться із жалем.

Та перед тим як добереться до причалу,
Де зашвартується назавжди до землі —
Він пропливе своє життя на славу,
Й не поржавіє десь на мілині.
lg

ВССУ на моїй стороні

Вже більше двох років я веду боротьбу за конституційне право вкладників на судовий захист, зокрема у випадку: відмови банку повернути вклад із-за введення тимчасової адміністрації, визнання банку неплатоспроможним та початку процедури його ліквідації. Важко передати той розпач, який я відчував, отримуючи, майже кожного разу, відмову суду в задоволені позову із вищевказаних — формальних підстав.

І ось, Вищий Суд таки визнав мою правоту: процедура ліквідації не означає ліквідацію банку; дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог вкладника…

Як на мене — це перемога, нехай маленька, але перемога! Вона дасть право вкладникам й надалі захищати свої права у суді, і суд не може їм відмовити з підстав введення в банк тимчасової адміністрації чи початку процедури його ліквідації.

image (27)
image(1) (7)
image(3) (3)
image(4)
image(4)
image(5)

Одразу видно — професіонал

image (26)